пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

Тиждень толерантності

Міжнародний день толерантності

Цей день встановлений Декларацією принципів толерантності, прийнятій на засіданні Генеральної конференції ЮНЕСКО 25 жовтня – 16 листопада 1995 року.

Декларація принципів толерантності

Держави-члени Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, що зібралися в Парижі на двадцять восьму сесію Генеральної конференції 25 жовтня – 16 листопада 1995 р., пам’ятаючи про те, що Статут Організації Об’єднаних Націй проголошує: «Ми, народи Об’єднаних Націй, сповнені рішучості врятувати прийдешні покоління від лиха війни … знову утвердити віру в основні права людини, в гідність та цінність людської особистості і з цією метою виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди», нагадуючи про те, що в Преамбулі Статуту ЮНЕСКО, затвердженого 16 листопада 1945 р., підкреслюється, що «мир має ґрунтуватися на інтелектуальній та моральній солідарності людства», нагадуючи також про те, що у Загальній декларації прав людини проголошується, що «кожна людина має право на свободу думки, совісті та віросповідання» (стаття 18), «на свободу переконань і на їхнє вільне висловлювання» (стаття 19) і що освіта «повинна сприяти взаєморозумінню, толерантності та дружбі між усіма народами, расовими і релігійними групами» (стаття 26), беручи до уваги відповідні міжнародні акти, в тому числі:
- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права;
- Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;
- Конвенцію про запобігання злочинам геноциду та покарання за нього;
- Конвенцію про права дитини;
- Конвенцію 1951 р. щодо статусу біженців та Протокол 1967 р. стосовно статусу біженців, а також регіональні правові акти в цій галузі;
- Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;
- Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання;
- Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії та переконань;
- Декларацію щодо прав осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних або мовних меншин;
- Декларацію щодо заходів по ліквідації міжнародного тероризму;
- Віденську декларацію та Програму дій Всесвітньої конференції з питань прав людини;
- Декларацію та Програму дій, ухвалених під час Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах соціального розвитку, що відбулася в Копенгагені;
- Декларацію ЮНЕСКО про раси та расові забобони;
- Конвенцію та Рекомендацію ЮНЕСКО пре боротьбу з дискримінацією в галузі освіти.
Пам’ятаючи про цілі проголошених ООН третього Десятиріччя дій по боротьбі проти расизму та расової дискримінації, десятиріччя освіти в галузі прав людини та Міжнародного десятиріччя корінних народів світу, враховуючи рекомендації регіональних конференцій, проведених згідно з резолюцією 27С/5.14 Генеральної конференції ЮНЕСКО в рамках проголошеного Організацією Об’єднаних Націй Року толерантності.
 Відчуваючи занепокоєння у зв’язку з актами нетерпимості, насильства, тероризму, ксенофобії, агресивного націоналізму, расизму, антисемітизму, відчуження, дискримінації щодо національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, біженців, робітників-мігрантів, іммігрантів та соціальне найменш захищених груп у суспільстві, а також актами насильства та залякування щодо окремих осіб, які реалізують своє право на свободу думки і висловлювання переконань, проявами, що почастішали останнім часом і становлять загрозу зміцненню миру та демократії на національному і міжнародному рівнях. Звертаючи особливу увагу на обов’язок країн-членів розвивати та забезпечувати поважання прав людини та основних свобод для всіх без винятку незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я. Боротися з проявами нетерпимості, приймають та урочисто проголошують цю Декларацію принципів толерантності, сповнені рішучості зробити все необхідне для утвердження ідеалів толерантності в суспільстві, оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку всіх народів




Що ж таке толерантність? Визначення «толерантності»
Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.
Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.
Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (e тому числі культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.
Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.
Основні принципи толерантності мають чимало точок дотику з ідеями гуманістичної психології, особливо, коли розглядати і осмислювати суть особистості, її духовний світ. Перед сучасними педагогами стоїть завдання цілісного розвитку дитини, а для цього потрібен деякий освітній простір, що дає людині можливість самореалізації і вибору. Розвязання цього завдання можливо лише в атмосфері позитивного психологічного клімату. Виховання в дусі толерантності включає проблеми, які турбують сучасних школярів і які можна згрупувати за такими основними напрямами:
-         стосунки учня з однокласниками;
-         стосунки його з батьками;
-         усунення конфліктних ситуацій з учителями.
Термін «толерантність» походить з латинської і означає різновид взаємодії та взаємовідносин між окремими людьми на основі взаємоповаги.
Толерантність – терпіння до чужих думок, поведінки, повага до національних і культурних відмінностей, прагнення до взаєморозуміння між народами світу.
Толерантність – це визнання і повага до інших людей, вміння жити разом з іншими людьми.
Толерантність  передбачає, що у мене є свої погляди, у когось іншого вони інші, і хоча я ці погляди не поділяю, але терпимо до них ставлюся.
Толерантність (від латинського "толеран") – терпіння, поблажливість. Словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. На сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, прийняття, розуміння.
Визнання – це здатність бачити в іншому саме іншого, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поведінки.
Прийняття – це позитивне відношення до таких відзнак.
Розуміння – це уміння бачити іншого із середини, здатність поглянути на його світ одночасно з двох точок зору: своєї власної та його.
Толерантність являє собою нову основу педагогічного спілкування вчителя і учня, суть якого зводиться до таких принципів навчання, які створюють оптимальні умови для формування в учнів культури гідності, самовираження особистості, виключають чинник боязні неправильної відповіді. Толерантність в новому тисячолітті – спосіб виживання людства, умова гармонійних стосунків в суспільстві.
На сьогоднішній день виникає необхідність виховання культури толерантності з найперших днів навчання.
Сьогодні все більшого поширення в дитячій середі набувають недоброзичливість, озлобленість, агресивність. Причин цьому є багато. Взаємна нетерпимість і культурний егоїзм через засоби масової інформації, соціальне оточення дітей, сім'ю все частіше проникають і в школу. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності. «Так давайте вчитися толерантності в школах та інших співтовариствах, удома й на роботі, а найголовніше – осягати її суть розумом і серцем», – закликає Генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор.


Рекомендації  толерантності («Мішечок порад»):
-         будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;
-         навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається;
-         цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;
-         зберігайте «своє обличчя», знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.
Дуже важливо в колективі дотримуватись 4 правила толерантного спілкування:
ü бути завжди уважним;
ü бути терпимим в спорі і аргументувати свою думку;
ü бути гуманним і милосердним;
ü не ображати співбесідника.



Притча-блюз

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.
Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося... Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись...»
Коли ви з кимось сваритеся й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.
Друзі, якщо можете, пробачте мені ті діри, що я, можливо, залишила у вашій огорожі. І якнайменше самі залишайте їх на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже, розуміймо один одного.




Вже традицією стало проведення в ЕНВК №1 тижня толерантності

Адже серця і душі наших дітей з великою готовністю розкриваються назустріч усьому доброму. Тільки потрібно їх зацікавити, захопити корисними справами на благо миру, злагоди, добра, що допоможе їм стати по-справжньому милосердними, миролюбними, гуманними, толерантними людьми.
Ми повинні вірити, що майбутнє планети, людства, нашої країни і нас з вами не таке похмуре. В природі немає і не може бути нічого безглуздого.
 Отже, і невпинне відродження людської цивілізації на Землі теж виправдане. Якщо людство розвиватиме в собі вічні істини – любов, щиросердя, доброзичливість, духовність – те, на чому тримається життя, – тоді неодмінно з’явиться більше шансів побачити надійне майбутнє! Так, майбутнє людства залежить перш за все від нас самих!



Виховання культури толерантності у дітей молодшого шкільного віку
Оформлення інформаційного стенду "Міжнародний день толерантності"(День Поваги Добра і Терпіння)
Учні 2- В класу. Практичне заняття "Проявляємо терпимість один до одного"

Дерево толерантності
Учні 5-А класу. Девіз та емблема толерантності.


 Учні 5-В класу.Девіз та емблема толерантності.




 Учні 5-Г класу. Девіз та емблема толерантності.



Учні 9-го класу.Практичне заняття "Толерантність"

В ЕНВК №1 14.11.2016 - 18.11.2016 проведена акція "Я відкритий до тебе"(до дня толерантності).

Немає коментарів:

Дописати коментар