четвер, 8 жовтня 2015 р.

Консультація для батьків. Тема: «Виховання дітей-відповідальна справа». (Поради психолога)

     
Готових рецептів та моделей виховання не існує. Але прислухатися час від часу до порад фахівців варто. Адже у вихованні дітей батьки нерідко припускаються грубих помилок, яких могло б і не бути, якби дорослі мали за звичку переглядати спеціальну науково-методичну літературу, відвідувати консультації в педагогів та психологів.
       Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та осягнення ваших цілей. Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона.
     Приймайте дитину такою, якою вона є: З усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтеся на сильні сторони її особистості.
     Не соромтеся демонструвати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що ви любитимете її за будь-яких обставин.
     Не бійтеся "залюбити" малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину (звичайно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтеся їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.

     Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд.
Покарання: "за" і "проти"
     Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.
     Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти.
  Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.

Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.
Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.
Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!
Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

    Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.
     Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.
     "Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"
     Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
     Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків

Декілька порад батькам.

1. Ніколи не жалкуйте, що Ваша дитина не така як інші.

2. Зберігайте позитивне уявлення про свою дитину, не дивлячись ні на що.

3.Пам’ятайте, що навчання – один з найважчих видів роботи, а інтелектуальні сили і можливості дітей не однакові.

4. Не можна вимагати від дитини неможливого. Важливо виявити, на що вона здатна в даний момент навчальної діяльності, як розвивати її розумові здібності.

5. Навчання не сприяє розвитку дитини, якщо воно вимагає від неї тільки механічної роботи, а не напруження розумових сил, пізнавальної активності, думки та дії.

6. Найпростіший метод виховання, який не вимагає ні часу, ні розуму – залякати дитину і цим зломити або озлобити її. Виключіть опіку, крик, насилля і командно-наказовий тон. Вони викликають протидію дітей, психічні травми, пригнічують бажання і інтерес, спонукають шукати спасіння в брехні.

7. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу і самостійність дитини в навчанні і в усіх її справах.

8. Пам’ятайте, що по науково обґрунтованих нормах над виконанням всіх домашніх завдань учень VIII-XI класів повинен працювати не більше 4 годин. Привчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм сидіти за виконанням домашніх завдань більше встановленого часу. Це відіб’ється на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку.

9. Не примушуйте дитину писати в чорно виках, переписувати виконане домашнє завдання – це призводить до перевтомлення та викликає відразу до навчання.

10. Не хвилюйтесь, якщо Ваша дитина отримала за виконану роботу не таку оцінку, яку Ви б хотіли. По – перше, оцінка відіграє виховну роль; по-друге – це не остання робота і не остання оцінка, по - трете, оцінюються знання дитини за конкретні матеріали, а не особисті здібності.                                          

11. Надайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчанні, знайти індивідуальну стежинку в розумовій праці.

12. Перевіряйте виконання дітьми домашніх завдань, але Вашими оцінками повинно бути: „задоволений”, „не задоволений”. Можна додати слово „дуже”. І будьте впевнені, що завтра Ваша дитина буде більш старанна, щоб порадувати Вас.

13. Обов’язково помічайте і заохочуйте навіть малопомітні успіхи дітей в навчанні і поведінці. Оцінюйте вчинок, а не особистість.

14. Порівнюйте успіхи чи невдачі дитини тільки з її власними, а не з чужими. Дайте зрозуміти, що вірите в свою дитинну не зважаючи ні на що.

15. Не намагайтесь відкупитись подарунками. Не робіть з дитини споживача. Не бійтесь відмовляти, якщо вимоги надмірні.

16. Здоров’я дитини – тендітна кришталева куля, і тримають її три атланти: спадковість (20%), середовище і спосіб життя (30%). Організуйте правильний режим життя, навчання, відпочинку дитини.

17. Ні  телефон, ні радіо, ні телевізор не замінять спілкування з батьками. Будьте другом, порадником, а не диктатором для своєї дитини.

18. Відправляючи дитину в школу, скажіть: „Ти не кращий і не гірший за всіх, ти мій улюблений. Іди в школу і нехай вона буде тобі в радість , а я буду чекати і думати про тебе”.



Немає коментарів:

Дописати коментар